Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені Соломії Крушельницької » Наша Історія

Меню

Наша Історія

Протоісторія фахової музичної освіти своїми витоками виходить ще з ХVІІІ-ХІХ ст., а ініціато­рами першої професійної музичної школи були Ф. К. Моцарт (син В. А. Моцарта), Й. Рукґабер, Ф. та К. Ліпінські, І. Лаврівський, які жили й працювали у Львові. Вони разом із громадою та очільниками міста домоглися дозволу цісаря Австро-Угорської імперії на відкриття першого професійно­го музичного навчального закладу – спеціальної професійної школи у Львові (Наказ від 14 серпня 1838 р. №21119/1537 та Канцлерський декрет від 25 серпня 1838 року). У складних історичних колізіях Європи періоду «весни народів» під впливом військових подій у 1848 р. діяльність школи було припинено, згодом відновлено (Наказ Цісаря від 8 листопада 1851 р. №11037), але в новому статусі: на базі середньої музичної школи створено навчальний заклад вищої освіти – музичну академію, для якої школа постачала випускників з високим рівнем підготовки.

З історією школи XIX ст. пов’язані відомі імена: Й. Рукґабер (перший директор школи), Й. Башни, Й. Ельснер, К. Мікулі (довголітній ректор академії та керівник школи). Традиції одноцільного фахового музичного навчання розвивалися безперервно, особливо розквітаючи в XX ст., коли сформувалася іманентна структура середніх загальноосвітніх спеціальних музичних навчальних закладів сучасного типу. Школа зас­нована Постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 19 грудня 1939 р. № 1545 під назвою «Державна українська дитяча музична школа при Українській державній консерваторії». Відповідальним за всі музичні заклади був доктор В. Барвінський, під патронатом якого директорську посаду обіймала Г. Левицька. У роки воєнних лихоліть, коли німецька окупаційна влада закрила всі вищі навчальні заклади, єдиним місцем при­становища для львівських педагогів стала дитяча музична школа, керівником якої був В. Барвінський.

У 1944 р. відновлено роботу школи під назвою «Львівська музична школа-десятирічка при Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка» (Наказ Комітету в справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР від 1 серпня 1944 р. № 601). У важких повоєнних умовах колектив починає працювати на вул. Горького – тепер вул. Гнатюка (директор О. Бережницька, завуч Л. Мінко). У 1948 р. заарештовують В. Барвінського, а за рік звільняють з посади О. Бережницьку. У 1949 році в. о. директора призначено Л. Мінко, а з 1950 р. директором стає В. Попович. З ініціативи нового директора К. Кравченко школі надається приміщення на вул. Зеленій, 8-10 та відкрито пришкільний інтернат, що створює умови для навчання талановитих дітей з різних регіонів.

Рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 12 березня 1960 р. № 245 Львівсь­ку музичну школу-десятирічку реорганізовано в музичну школу-інтернат. Через три роки їй надано ім’я спі­вачки світової слави Соломії Крушельницької (постанова Львівської міської ради депутатів трудящих від 1 жовтня 1963 р. № 659). У цей час директором працює О. Тищенко (завучі – В. Антонів, В. Заремський). Згодом розпорядженням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 7 жовтня 1966 р. № 737 (відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 16 червня 1966 р. № 692) Львівську му­зичну школу-інтернат переведено з обласного на республіканський бюджет.

У 1972 р. директором стає В. Антонів (завучі: зі спеціального циклу – В. Третяк, загальноосвітнього – В. Заремський, а пізніше – М. Попіль, О. Курач). У 1997 р. директором школи призначено Б. Мартиновського, у 2004 р. – Д. Комонька. З 2009 р. Львівську середню спеціальну музичну школу-інтернат ім. С. Крушель­ницької очолює Л. Закопець. Упродовж усього часу існування тісна творча співпраця єднала школу з вищим навчальним музичним закладом – тепер Львівською національною музичною академією ім. М. Лисенка, під дбайливим патронатом якої розвиваються молоді таланти, поповнюючи її лави.


Про директора ЛССМШ ім. С. Крушельницької у 1939 –1941 рр.

         Датою організації ЛССМШ ім. С. Крушельницької є 19 грудня 1939 р., коли була видана Постанова № 1545 Ради Народних Комісарів УРСР « Про організацію театрів, музичних колективів, будинків народної творчості і театрально-музичних закладів у Львівській, Дрогобицькій, Волинській, Станіславській і Тернопільській областях .» У постанові є пункт 11, де вказано « організувати Державну українську музичну школу…»
         Цей період діяльності професійної музичної школи у Львові, яку в музичних колах називали Консерваторійною музичною школою (КМШ), добре відображений у різних документах, спогадах тогочасних діячів культури й учнів школи, які пізніше стали відомими музикантами, у документальних матеріалах школи з того часу, в тогочасних афішах концертів учнів школи.
         У грудні 1939 р. до Львова приїхала з Києва комісія з Управління у справах мистецтв для реорганізації старих та створення нових музичних навчальних закладів. Про це можна прочитати у «Автобіографії», написаній у 1946 р. Г. Левицькою. Ця автобіографія (чернетка) була написана для отримання наукового відрядження у м. Ленінград (Росія), де Г. Левицька ознайомлювала професорсько-викладацький склад Ленінградської консерваторії ім. М. А. Римського-Корсакова з частиною своєї дисертації «Про педалізацію».

         У цей час усі викладачі Львівських приватних навчальних закладів ( ВМІ ім. М. Лисенка та ЛМК ім. Шимановського – були приватними закладами) мусили представити довідки з останнього місця праці.
         Про те, що Г.Левицька була директором КМШ, писав у цікавій науковій розробці «Спогади про видатних львівських піаністів» тодішній учень школи Олег Криштальський (стор 10).


         Школа розпочала діяльність у кінці січня 1940 р. Це були передовсім організаційні завдання: створення педагогічного колективу, навчальних програм, набір учнів, розподіл учнів між КМШ та музичним училищем. Цю важливу працю й доручив В.Барвінський Г.Левицькій. В.Барвінського й Г.Левицьку поєднувала довголітня творча співпраця, що ґрунтовно висвітлено у статті Н. Кашкадамової.

Наталя Кашкадамова

Василь Барвінський і Галина Левицька –
співпраця для української культури

         Галя Левицька та Василь Барвінський – дві визначні постаті в музичній культурі Галичини першої половини XX ст. Силою обставин вони постійно зустрічалися і контактували у своїй діяльності від середини 1920-х до другої половини 1940-х років: виступали у тому ж самому концертному залі товариства ім. Лисенка, викладали у тому самому Музичному інституті ім. Лисенка, увійшли до однієї спілки українських професійних музикантів Галичини СУПРОМ.
         Увага і повага з боку піаністки до композитора виявлялася передовсім у концертній пропаганді його творів. Вже у першому сольному концерті Г.Левицької 1922 року в Малій залі віденського Концертгаузу здійснена була прем’єра його фортеп’янного циклу Канцона, Серенада, Імпровізація. Частини цього циклу та окремі з Мініатюр на українські теми звучали у багатьох виступах піаністки 1920-х років. 1931 року вона вивчила і (знову ж таки прем’єрно) виконала цикл “Любов”, залишившись надовго не тільки першим, але й єдиним його виконавцем. Грала також разом з сестрами Тріо a moll Барвінського. Грала Барвінського і в концерті української музики в 1943 році – на жаль, не знаємо поки що, який твір.
         Обом музикантам довелося декілька разів виступати у спільних концертах: В.Барвінський зазвичай мав вступне слово, а Г.Левицька грала:
         1927 року – в концерті до 100-річчя пам’яті Л.В.Бетовена;
         22 жовтня 1933 р. – у вечорі камерних творів Й.Брамса;
         2 грудня 1934 р. – Барвінський розповідав перед концертом Г.Левицької про найновіші творчі напрямки у музиці;
         17 січня 1937 – анотував програму романтичної музики у циклі 5-ти “історичних” концертів Г.Левицької.
         Збережена в Музеї С.Крушельницької афіша повідомляє про останній спільний виступ “професорів Барвінського, С.Крушельницької та Г.Левицької” у концерті 1946 року – програма нам не відома.

        Крім того, Г.Левицька мала досвід керівної праці на посаді директора Стрийської філії ВМІ ім. М. Лисенка у 1927 – 1931 рр.
        Активне навчання у КМШ почалося з вересня 1940 р.: доказом цього є накази КМШ від серпня 1940 р. до червня 1941 р. – понад 100 наказів, які збереглися й оригінали яких є в архіві ЛССМШ ім. С, Крушельницької.
        Накази № 31 –100, 105 –139 підписані «директор Левицька» або «в. о. директора Левицька». Накази 101 –104 під час відрядження Г.Левицької до Києва підписані заступником директора Х.Шульманом.

           Про те, що Г.Левицька була директором музичної школи-десятирічки, написано у статті тому 6, с.88, Української радянської енциклопедії.
 

         Як директор школи є Г.Левицька й на афіші Першого концерту учнів школи, який відбувся 17 листопада 1940 р. у Великому залі Львівської філармонії.

          Про концерти учнів КМШ та про Г.Левицьку як директора школи – у статті О.Дітчук та Н. Кашкадамової « Концертна діяльність та виконавський стиль піаністки Галини Левицької»:

У переформованій за радянським взірцем системі музичної освіти Львова піаністка займає посади професора кафедри спеціального фортеп`яно Львівської державної консерваторії імені Лисенка та директора Державної музичної школи при Львівській консерваторії. Тут відразу ж береться до прищеплення засад виконання за стилями: організовує силами вчителів і учнів школи цикл концертів “Музичні стилі”, ювілейний концерт з нагоди 100-річчя Петра Чайковського. У складі групи львівських музикантів Галя Левицька 1940 року їде до Києва, де має низку піаністичних виступів перед київськими слухачами.

          Праця видатного музиканта В. Барвінського у роках 1939 – 1941 відображена у багатьох документах та наукових працях українських дослідників.
          Передусім,  це «Автобіографії», написані В. Барвінським у 1946 і 1958 рр. та «Особистий листок обліку кадрів», доданий до заяви В. Барвінського про поновлення його в членстві Спілки композиторів СРСР від 12 червня 1958 р.
            «Автобіографія» В. Барвінського (1946 р.) поміщена в Додатку № 1 дипломної роботи випускниці 1956 р. історико-теоретичного факультету ЛДК ім. М. Лисенка Марії Михальчук-Іванишин: «Василь Барвінський на сторінках української преси ХХ століття»; керівники – професор Станіслав Людкевич та його асистент Олександра Цалай-Якименко, рецензент – Зиновія Штундер. Ця «Автобіографія» знаходиться тепер в особовій справі В. Барвінського в архіві ЛДК ім. М. Лисенка (тепер ЛНМА ім. М. Лисенка).         

    …Твори мої були виконувані в моїй батьківщині, а

       також закордоном в таких містах, як Прага, Берно

     Моравське, Липськ, Калюндборґ, Монте Ченері

(далі продовження),


          «Особову справу В. Барвінського від 1958 р.» досліджували доктор філософії, професор Людомир Філоненко та аспірант ДДПУ ім. І. Франка – Зіновій Філоненко у статті «Василь Барвінський та його «Особова справа»». У цьому дослідженні порушуються питання, пов’язані з «Особовою справою» В. Барвінського, яка віднайдена в 1994 р. у Центральному державному Архіві-музеї літератури і мистецтв України в Києві, і стосуються питань реабілітації композитора.
        




10 червня 1958 року                                                                                                                            Підпис       

Автобіографія


  Моя  біографія 1948 – 58 загально відома.

10.06. 1958

 Василь Барвінський

           Як видно з документів, перераховуючи займані посади протягом усього свого життя, ні в одному документі В.Барвінський у 1939 –1941 рр. не називає у своєму послужному списку посади директора «Державної української дитячої музичної школи при державній українській консерваторії». Особливо це стосується матеріалів, необхідних для його реабілітації. Важко припустити, що В. Барвінський «забув» чи не хотів використати такого важливого для нього аргументу, як праця директора радянської Державної української дитячої музичної школи.
          Усі документи, дослідження й факти підтверджують те, що Г.Левицька була першим директором ЛССМШ ім. С. Крушельницької. 

 

Кількість лауреатів та дипломантів конкурсів у 1992-2017 р.р.